5.12.2002 ______ "Порохова Вежа"

*День другий
"Йоргос Скольяс Квінтет"

ЛьвівБез...
Перемишля? Ні, це не для нашої концепції фестивалю. Польські музиканти так органічно "вписуються" у львівський музичний простір, що навіть губишся, хто куди "вписується", хто є насправді господарем сцени і чи, бува, не Львів є в Перемишлі? А Перемишль, вже інший, мініатюрніший, є у Львові і так один в одному, як матрьошка. Словом, Перемишль до Львова стає ближчим за Київ, а джаз не має жодних географічних кордонів, не вимірюється кілометрами, а лише паузами по виступах... (Коли зачарована джазом публіка навіть не наважується плескати). Таких пауз під час гри на сцені "Квінтету Йорґоса Скольяса" 5 грудня на сцені "Порохової Вежі" не бракувало, та й мурахів поза шкірою теж. Йорґос нарешті полишив на деякий час роль ведучого і став собою... біля мікрофону. Він грав на рідкісному інструменті, який людина не ладна змайструвати (лише настроїти), він успадковується або його Хтось дарує при народженні - ГОЛОС. Він заворожував, тримав у напрузі і розслабляв, уподібнювався звукам інструментів та природнім звукам, блукав словами, реченнями чи просто літерами поміж свічок, келихів, столиків, осідав снігом на підлозі, замерзав там і ризиковано було по ньому дійти на інший кінець Веселки. Йдеться також про індивідуальну формулу його вокалу в домені блюзу, джазу, року, інспірованою етнічною музикою рідної Греції через Африку до Індії. Голос взагалі звучав неперевершено разом із тромбоном (Дужий Броніслав), коли годі було відділити, хто де, а разом із басом (Дарек Зьолек), перкусіями (Ірек Глик) та гітарою (Гжеґож Каполка) витворювалася нечувана гармонія, коли зала тамувала дихання...
А ЛьвівБез... тої гармонії вже видавався якимось неповним, нельвівським, неджазовим...

Інтерв'ю (аудіофайли)

	говорить Йорґос Скольяс (вокал)
	говорить Дарек Зьолек (бас) - 483кб
	говорить Дужий Броніслав (тромбон) - 663кб
	говорить Гжегож Каполка (гітара) - 238кб
	говорить Ірек Глик (перкусія) - 505кб
	звуковий запис концерту 1 (фрагмент) 345кб
	звуковий запис концерту 2 (фрагмент) 374кб

Йорґос Скольяс
Так склалась доля Йорґоса, що народився він далеко поза межами батьківської землі в Польщі, хоч батьки його походили з Греції і змушені були після встановлення диктатури емігрувати з батьківщини.
В сімдесятих дебютує як вокаліст у досить активному і цікавому роково-блюзовому середовищі Вроцлава, проте ніколи не віддається винятково одному проекту, а шукає і творить. Наслідком цього була співпраця з Радославом Новаковським (альбом "Zulu"), групами "TIE BREAK", "PICK UP", "FREE COOPERATION", а також з Томашом Станко, Терйе Рипдалем. Його запрошують до виконання театральної музики та саундтреків до кінофільмів.
Йорґос Скольяс вивчає також прийоми стародавнього співу, техніку виконання етнічної музики, яка надихає його в творчому пошуку. Саме це дає змогу знайти ту індивідуальну формулу його вокалу в домені блюзу, джазу, року, інспірованого етнічною музикою рідної Греції через Африку до Індії. Один з його проектів - дует з тромбоністом Броніславом Дужим теж буде представлено в програмі фестивалю "Джаз Без..."

Деякі думки та враження польських музикантів по концерті:

Йорґос Скольяс (вокал):
"Що для мене джаз? То є музика передовсім. "JazzBez..." дуже хороший фестиваль, гадаю, дуже потрібний, бо показує, як можна поєднати непоєднуване, як музика може об'єднати людей, як можемо разом грати, незалежно, чи ми з Гондурасу, чи з Уругваю, України, Польщі чи Греції. Враження після виступу? Гадаю, гарні, ми заграли дуже добрий концерт, хотілося би, щоб це була опінія теж людей, які то чули, і музикантів, які грали в моєму оркестрі. Класний концерт і ми були щасливі з того, що могли його тут заграти. Щодо Перемишля (в якому Йорґос виступав 6 грудня. - Авт.), то, порівнюючи зі Львовом, можу сказати, що там фестиваль проходить трошки інакше. Насамперед там мало місця, то є в льоху-пивниці, але теж було добре. Щоправда, я там грав іншу музику і в іншому складі... Кожна публіка є гарною, якщо вміє слухати, байдуже, чи українська, чи польська. Мої побажання фестивалю... Нехай то роблять і надалі, нехай грають, бо музика - прекрасна, і факт, що багато людей приходять на концерти свідчить про те, що ця музика є потрібною. Чи є Львів містом джазу? Кожне місто є містом джазу, якщо той джаз у тому місті слухають. То може бути якесь маленьке містечко, тобто якщо люди приходять і слухають джаз, то є головне".

Дарек Зьолек (бас):
"Джаз для мене - музика, на якій я виховувався, музика, яку слухав і грав мій батько десь так у роках 1950-их. Він мене нею і заразив. Для мене то є також певна база, від якої розпочинаю щось творити, граю різну музику (рок-, поп-), але джаз - то основа, на якій можна навчитися всього. То найкраща школа гри і найчарівніша музика на світі. Фестиваль "JazzBez..." мені неймовірно подобається. Я вже брав участь у подібних фестивалях, які відбуваються майже на кордоні. Грали ми на такому польсько-чеському фесті. Я у Львові вперше, дуже мені тут подобається. До речі, я давно мріяв тут побувати. Ми ще не мали часу докладно розгледіти Львів, але завтра прокинуся рано вранці і піду в місто. Враження від концерту дуже файні. Може, то не був наш репертуар, але то є джаз, і гадаю, що люди вибирали для себе те, що їм подобається. Мені, взагалі, подобається публіка, я за нею спостерігав під час виступу тріо перед нами, який грав мейнстрімовий джаз... і був, власне, дуже здивований, наскільки публіка гарно сприймає цей джаз, що він тут подобається, бо в Європі, Німеччині чи Штатах є більше тенденція до джазу електронного".

Гжеґож Каполка (гітара):
"Джаз для мене - друга за силою і величиною любов у моєму житті після любові до сина, якого маю. Це щось надзвичайно важливе. ( Дуже романтична відповідь. - Авт.) - Ну, така є правда. Про "JazzBez...2002"... Добре, що такі фестивалі існують, бо вони зв'язують різні країни та різних людей. Я в Україні вперше, моя думка остаточно ще не встигла сформуватися, але я точно знаю, що вона дуже позитивна. Ні, вона не була негативною, радше нейтральною. Львів був би класним містом джазу, бо архітектура, клімат, усе сприяє цьому ґатунку музики. Саме вона на цьому концерті ще більше зблизила мене зі Львовом і людьми тут".

Ірек Глик (перкусія):
"Джаз для мене, о-о-о! То є життя. Враження від фестивалю дуже добрі, направду, дуже мені сподобалося, як нас прийняли тут, люди дуже відверті, приязні, дуже добре сприймають нашу гру. Попросту немає питань! Попередня група грала дуже добре, слухав її з великою приємністю. Ще перед концертом ми сиділи та слухали їхній джаз за столиком із колегами, вони дуже добре грають джаз. Знані стандарти виконували на свій спосіб, бо, врешті, кожен по-іншому сприймає джаз. Я від них навчався того їхнього способу виконання і сприйняття джазу, їхньої імпровізації, почуттів".

Дужий Броніслав (тромбон):
"Джаз для мене - то є воля. За багато десятиліть постала велика кількість форм джазу, який не прив'язаний до якогось сталого стилю, ні, то є свобода... Форма незалежності від певних стереотипів, форм... Маю надію, що нам усім той концерт вдався, окрім того нас дуже гарно прийняла публіка тут. А це - найважливіше. Я дуже дивуюся, що на Україні виникають такі фестивалі, бо нещодавно ми були у Вінниці, Києві, я не думав, що у Львові є такий фестиваль. Для мене це несподіванка. Львів - то дуже гарне місто, одне з найгарніших, і тут мало би багато чого діятися, воно би мало притягувати до себе світ культури. Ясно, що такі фестивалі, як "JazzBez...", дуже потрібні, вони збирають людей, які кохаються в тій музиці. Джаз є втечею від щоденності, від усіх справ. Це - свято музики, перед нами тут відкривається цілий світ!.."
Повна весрсія статті >>>>>>>>>>>>>>>>>>

Марія ТИТАРЕНКО