28.11.2002 ______ "Лялька"
DZYGA JAZZ Quintet
Дана формація постала в грудні минулого року під час І Українсько-Польського фестивалю “Jazz Bez...” з ініціативи Маркіяна Іващишина.

Джазуй на повну!!!
(прелюдія до фесту)
"Dzyga Jazz Quintet"
частина перша

Якщо це була "розминка", то мушу визнати, що "JazzBez...2002" 28 листопада "джазував" на повну... на переповнену, я б навіть сказала. А правило "Хотілося як краще, а вийшло, як завжди" спрацювало із точністю до навпаки, тому "Лялька" гуділа, джазіла, балділа, кайфувала, імпровізувала, квінтетилася, задимлювалася, а особливо під час jam session, коли усі були на "розслабоні" і грали собі в кайф. Навіть Кшиштоф Савіцкі час від часу виходив на сцену, аби заграти імпровіз. Щоправда, того вечора він здебільшого виконував роль фотографа і "мерехтів" то тут, то там спалахами.

Першою виступала група "Dzyga Jazz Quintet", яка створилася у грудні минулого року під час Першого українсько-польського фестивалю "JazzBez..." з ініціативи Маркіяна Іващишина.
Тож на цьому фестивалі квінтету виповнився рочок, з чим і вітаю Володимира Кота (труба),
Андрія Надольського (ударні),
Марка Токара (контрабас),
Валерія Половину (фортепіано),
Валентина Учаніна (саксофон),
а також їхнього "хресного" батька - Маркіяна.
За рік свого існування музиканти вже встигли успішно виступити на фестивалях "Джаз у Станіславі" (Івано-Франківськ) та "Світовий Джаз на Дніпрі" (Дніпропетровськ).
Керівник і творчий натхненник групи - Володимир Кіт, всім відомий джазист, дипломант понад десяти фестивалів в Україні та за кордоном. На сцені хлопці "розігрівалися" довгенько, але потім їх було важко зупинити, та й ніхто такого бажання не виявляв. Спостерігати за музикантами з квінтету - це видовище: чого вартує сам Надольський.

У мого сусіда по столику виникло враження, що ударник має дике бажання залізти в барабан... а може, розтрощити його, а може, просто з'їсти. Хтось висловив несміливу думку, що тут бракує вокалу... Як на мене, то речі, які грали музиканти, були цілковито самодостатні. Запам'яталася бурхлива реакція на композицію квінтету "Moria", тобто місто, в якому живуть гноми. "Смерекова туга" загіпнотизувала зал і це було майже на рівні екзальтації. Джаз, інтелектуально насичений, із домішками етнічного мелосу, із безмежним полем для інтерпретацій, дисонансів, думок, жестів, напіврухів, помалу стирав кордони часу, простору, нот... І то був, направду, джаз без...