Ян Ізбінскі (вокл, гітара), Томаш Грабовий (бас), Здзісяв
Баб'ярскі (клавішні), ЗбіДнєв Лєвандовскі (ударні)
Ян Ізбінскі
* День перший 4.12.2002 Відкриття
Ще є порох у "Пороховій Вежі"??? !!!
Опісля такої джазової "профілактики"
Діксіленду "МЕДІКУС"у на сцену вийшли польські музиканти:
Януш Ізбінскі (або просто Ізба, що і було написано,
тобто вирізано, здається, на його екстравагантному чорному
капелюсі), вокал, гітара та "Левандек Тріо"
у складі Томаша Грабового (бас), Здзісява Баб'ярскі
(клавішні) та Збіґнєва Лєвандовскі (ударні).
Йорґос продекламував співаючи чи то пак проспівав декламуючи,
що "ш-ш-ш-шо-о-о-у-у-у мас-с-с-ст го-о-о-о-н-н-н..."
Фантастичний вокал! Лавочки (вже 99%) підстрибували на всю,
свічки танцювали разом із келихами та гальбами на столиках,
по яких багато хто барабанив, бажаючи, либонь, допомогти Лєвандовскі.
Джазбезнутий сусідака по столику "допомагав" усім
музикантам, а насамперед Янушу... такий-собі імпровізований
тандемчик... Щоправда, вокал сусіда трохи не дотягував до
Януша...
Після кількох композицій до групи доєднався Кшиштоф Савіцкі
із губною гармошкою. Його одразу окупували (обджазили навіть)
фотокореспонденти, ще б пак! - пан Консул власною персоною!
(Пригадуючи його фразу на прес-конференції 28 листопада, мені
подумалося, що Кшиштоф Савіцкі був неправий і що геніями
ставати ніколи не пізно...) Згодом до музикантів приєднався
виконуючий цього вечора лише роль ведучого Йорґос Скольяс.
Радше навіть він не приєднався, а просто підійшов до мікрофону
і залабав!!! А протягом всього концерту він собі також лабав,
але без мікрофону (як співав, так і підсвистував). Потім Консул
хотів "змахати" скромно, мовляв, вистачить. Не так
ся стало! Ян то вчасно зауважив. Коли вокал пішов польською
(до того - виключно англомовний), публіка закричала, заплескала,
загомоніла радісно, жваво, трохи захмеліло... Та, думаю...
всі ми родом із Джазу.... тобто джазануті, джазбезнуті, коротше...
А не підстрибувати на лавочці вже не могла... Йорґос щось
співав про приязнь України до Польщі (він вже забув, мабуть,
"вихід із перешкодами" на сцену), Ізба усіх закликав
співати. Ну, нарешті! Мій сусід від щастя ледве не ридав,
його сигара літала над головами людей у радіусі п'яти метрів
(гадаю, він хотів дотягнутися до сцени...) Оплески не вщухали,
масовий хор показав, що джаз можна виконувати навіть хором,
тобто джаз без жодних обмежень, упереджень, зупинок, фальшу...
Просто джаз без.
Януш
Ізбінскі
Як професійний музикант Ян почав своє сходження в 1970 р.
на Міжнародній зустрічі джазових вокалістів у Любліні, співаючи
в групі Кшиштофа Садовського. Пізніше - співпраця з відомою
формацією "SAMI SWOI", участь в програмах і записах
для телебачення Польщі та Німеччини. В основному, це блюзово-джазові
композиції.Концерти та клубні виступи в ех-СССР, Данії, Німеччині,
Швейцарії та ін. За весь період своєї творчості Ян співпрацював
з багатьма відомими музикантами Польщі: Ярославом Сметаною,
Романом Равхутом, Войцехом Гофманом, Даріушом Курманом. Спільний
проект разом з тріо Збіґнєва Левандовського "Левандек
Тріо" - ще один приклад такого творчого тандему.
В
той день на сцені "Порохової Вежі" грала українська
група "Медікус"
Коментар
і враження під час jam session дає Ян Ізбінскі:
"Ми тут вперше і, власне, ми мали дуже мало часу, аби ті
враження сформувалися остаточно і повно. Ну, дуже добре, що
такий фестиваль загалом відбувається в Україні. У Польщі з іншого
боку і є, і немає таких фестивалів: деякі відпадають, а якісь
нові виникають. Цей фестиваль ще тим дуже добрий, що є близько
кордон і, відповідно, повинен бути певний обмін "Україна-Польща"
насамперед на ґрунті культури. "JazzBez..." якнайкраще
спричиняється до такого обміну: думками, емоціями... Враження
після концерту - дуже хороша, прекрасна публіка тут є. Хоча
для нас, поляків, вона є трохи зимна... А взагалі, дуже приємно.
Не зважаючи навіть на втому по довгій дорозі, бо мешкаю над
самим морем, у Свиноуйсці (найдовша колія в Польщі є Свиноуйсце-Перемишль)
і до самого Перемишля добиралися довго. Але маємо надію, що
приїдемо ще сюди. Неодмінно.
Джаз для мене?
По-перше, хотів би в загальному сказати, що джаз є прекрасною
музикою, бо він - суцільна імпровізація, що має солідну, серйозну
базу. Тут є задоволення, бо є процес творіння. Блюз і джаз -
то є музика творча, це вам не така собі пісенька... Джаз - то
є життя. Мені важко сказати, чи є Львів містом джазу...
Що би я побажав такому фестивалю?- Повинен тривати і через десять,
і через двадцять років. Наприклад, у Польщі із 1957 року існує
фестиваль "Jazz Jamboree", тобто вже... 45 років!
Може, ви теж дочекаєтеся... бо нас вже не буде. (І так оптимістично
сміється! - Авт.)
Чим різняться польська манера виконання джазу від української
- важко сказати, бо я ще надто мало чув. Але джаз є універсальний,
він, направду, не має границь, то є найважливіше в тій музиці.
Дуже вдала назва "JazzBez..."
Жваво і з посмішкою відповідає на запитання
Збіґнєв Лєвандовскі:
"Враження... складно, бо ще не освоївся, так швидко все
відбулося, так швидко ми сюди приїхали... Що встиг зауважити,
так це те, що дуже професійно і зі смаком приготована імпреза...
і дуже симпатична публіка. Шкода, що ми не залишаємося тут
до ранку, бо вранці ми вже будемо в Перемишлі, тому не можемо
докладно обсервувати той фестиваль. Але взагалі, є дуже класно,
що в такому місті, як Львов, має місце така імпреза. Маю надію,
що вона стане традицією, і матиме стабільну свою мапу культурного
життя у Львові. Львів, як на мене, почав знову переживати
ренесанс, бо як би там не було, то є трохи забуте місто...
Але з іншого боку то - європейська метрополія, один із найважливіших
центрів культури в Європі! Так було перед війною зокрема,
багато країн то пам'ятають.
Безсумнівно, Львів є містом джазу. Якщо мені не зраджують
мої знання з історії, то тут ще перед війною у 20-30 роках
були джазові ансамблі. Ще відтоді тут не бракує музики, яка
в свою чергу є близькою людям, які тут мешкають... Так-от
можна сказати про американців, бо вони виховані на ній, цій
музиці, в них відповідний темперамент... вони мають природно
в собі той свінг, оту джазову пульсацію.
Перед нами грала українська група... ну, чим відрізняється
манера виконання? Не можна їх так "зашуфлядкувати",
що то - джаз по-українськи.
Джаз для мене - моє життя, я, власне, живу тою музикою. Попри
джаз я ще живу класичною поважною музикою. Але джаз є отим
"моїм" ще з дитинства. Десь у 50-их роках я вперше
побачив джазовий плакат одного саксофоніста, майже закохався
у його гру, потім почув ще одну джазову групу, таким чином
джаз став моєю улюбленою музикою. Потім, звичайно, були різні
речі, рокові, наприклад, але я постійно вертаюся до джазу.
Поза тим, гадаю, для багатьох людей то є навіть філософія,
спосіб життя, для ще одних - музика, яка або збуджує, або
заспокоює. Тобто в ній є безліч почуттів, і кожен може вибрати
щось для себе. Джаз без жодних обмежень". Джазувала-кайфувала,
джазбезилася, допитувалася, додивлялася, трохи навіть шурупала
по-польськи Марія
ТИТАРЕНКО . Повна версія статті >>>>>>>>>>>>>>>>>>
