|
Опінії та враження польських музикантів:
Януш Муняк (сакс-тенор):
"Джаз для мене - моє головне заняття в житті, навіть
не знаю, як ще глибше можна сказати. Та й більше нічого не
вмію робити... того тим займаюся. Так, гадаю, можна сказати,
що то є стиль мого життя.
Про фестиваль? Ну, віддавна на світі існують фестивалі, і
то - прекрасна оказія, щоб познайомитися, зустрітися, відчути
музику, подарувати її публіці. Звісно, такі фестивалі дуже
потрібні. Від виступу цього вечора сподіваюся, що буде дуже
приємно і ми порозуміємося із публікою.
Львів як джаз?.. Гм... Зізнаюся, що не маю з того приводу
багато інформації. Знаю однак, що тут багато добрих музикантів,
із деякими вже навіть сьогодні познайомився, але, знаєте,
вже трішечки маю брак пам'яті.... із кимсь знайомлюся, а виявляється,
ми вже знайомі... (Сміється. - Авт.) У Львові я був за життя
двічі, але так дуже мало. Тому дуже тішуся, що зараз я у Львові...
Зрештою, мій сентимент до Львова ношу в генах від батька,
який тут мешкав перед війною, інша причина - моя жінка звідси
походить. Так що, маю превеликий сентимент і трохи шкодую,
що приїхав, коли стемніло, а завтра рано мушу їхати, з того
дуже мені прикро, хотів би залишитися. Але маю надію, що колись
матиму більше часу, щоб відвідати Львів. Щодо "Дзиґи",
то, гадаю, якщо люди якимось чином об'єднуються для культивації
чи пропагування культури, то є дуже чинна, важлива справа".
Павел Качмарчук (фортепіано):
"Тяжко мені сказати, що є для мене джаз... то є дуже
унікальне слово і "шуфлядкування" його тут і будь-коли
є без сенсу. Якщо хтось вважає, що хіп-хоп чи якась інакша
музика - то є джаз, нехай так для нього і буде.
Враження по концерту? Дуже приємна атмосфера, люди, які тут
є, - є не без причини, а для того, щоб відчути цю музику.
Дуже мене то тішить. Взагалі, тут дуже класно. Бачу тут багато
польських колег (всі зірки!), мабуть, будуть тут прекрасні
концерти, якісь із них вже відбулися і тут, і в Перемишлі.
Сподіваюся, що публіка буде задоволена".
Павел Добровольский (ударні):
"Що є для мене джаз? Музика, яку кохаю, і якої навчаюся.
Маю велике щастя, що вчуся біля Януша Муняка, то великий музикант.
(Вже півтора року навчаюся).
Враження - дуже приємна публіка, рідко коли таку зустрічав.
У Польщі теж, але там по-різному буває, часом добра, часом
не дуже, а тут - "знакоміта", чудова".
Марцін Слюсарчук (сакс-альт):
"Для мене джаз - то є все життя, то є пристрасть, переживання,
відчуття і праця. Враження? Ну, приїхали ми трошки втомлені,
виїхали рано із Кракова, не мали часу на відпочинок, але,
гадаю, якось то заграло. Мені подобається публіка, взагалі,
мені тут подобається. Я народився у Перемишлі і мені дуже
приємно, що маю можливість заграти тут, у Львові. Вперше.
Чи є різниця між польським та українським джазом? Ні, музика
є музика, вона не має якихось границь".
Що ж, квітка розплющила джазові повіки.
Може, для когось це зовсім не квітка, і навіть не зовсім джаз,
і навіть не Львів, бо після такої музики втрачається почуття
реальності та часу, взагалі, втрачаєш себе і перетворюєшся
на що завгодно, де завгодно, у позапросторі, позачассі, позамежовості,
де існує лише ДЖАЗ. ДЖАЗ БЕЗ. БЕЗ...
Імпровізувала пером, диктофоном та клавіатурою Марія
ТИТАРЕНКО
|
