Ендрю Валентайн:
"Дуже-дуже-дуже би хотілося, щоб Львів був містом джазу!"

Ось вже на самісінькому носі - Другий україно-польський фестиваль "JazzBez...", тобто Джаз без кордонів, який відбуватиметься одночасно у Перемишлі та у Львові з четвертого по восьме грудня. Тут виступатимуть такі відомі групи, як Діксіленд "Медікус" (Україна), "Тріо Юрія Боня" (Україна), "Jorgos Skolias Quintet" (Польща), "Dzyga Jazz Quintet" (Україна), Janush Muniak Sextet" (Польща), "Piotr Baron Quintet" (Польща), "Zbigniev Namyslowski, Wojtek Mrozek" із камерним оркестром та вже відомий львівським джаз-гурманам новоутворений "Квартет Юрія Шаріфова". Нагадаю, що світова прем'єра цього американсько-українського квартету відбулася сьомого листопада у клубі-кафе "Лялька" за участю Ендрю Валентайна (Нью-Йорк), Володимира Соляника (Київ), Юрія Шаріфова (Львів) та Валерія Жиліна (Дніпропетровськ). Таким чином, Україну представлятиме навіть американець, який, до речі, охоче погодився дати інтерв'ю.

- Ендрю, почну з банального запитання, що є для Вас джаз?
- Джаз - це спосіб життя, це культура, яка поєднує у собі не тільки музику, але й поезію, до речі, багато поетів зазнали впливу джазу. У 50-их роках в США була ціла культура, народжена на ґрунті змішування джазу та поезії, яка часто виконувалася під джаз. І навіть певна атрибутика, яка на той час використовувалась, стиль одягу, манера спілкуватися, певний сленг, "пішли" від джазових музикантів. Діззі Гіллєспі полюбляв носити берет та окуляри...
- Це Ви так під нього, - питаю, бо Ендрю був у береті.
- Ні, не під нього, просто, мабуть, ідентифікую себе із тим поколінням музикантів.
- Як на Ваш розсуд, не витісняє зараз сучасна попса джаз на периферію?
- Я би так не сказав, бо джаз - музика, що тече, вона постійно змінюється... Взагалі, що таке джаз? Якось я чув таке цікаве визначення: джаз - це певного ґатунку мелодика, що її покладено на танцювальні ритми сьогодення. Якщо 40-50 роки це був свінг, зараз - це хіп-хоп, тому джаз прямує у цей бік, бо на самому початку він був танцювальною музикою. Якщо у джазі відсутній оцей танцювальний елемент, то він нічого не вартує. Джаз перекладається на всі мови, водночас це слово не перекладається, це просто джаз.
- Чи є якась різниця між джазом, який грають там і тут?
- Джаз - вселенський, універсальний, і різниці ніякої немає, особливо це помітно у Нью-Йорку, бо сюди з'їжджаються більшість музикантів з усього світу і всі спілкується однією мовою та грають, в принципі, одну й ту саму музику. Звичайно, є свої культурні особливості, кожен вносить у музику якісь елементи фольклору, пов'язані зі своїм культурним бек-граундом.
- Яким є джаз третього тисячоліття?
- Це суміш знову ж таки нового і старого.
- Розкажіть, будь ласка, про себе.
- Народився в Ростові-на-Дону, в дитинстві переїхав у США, жив у Бостоні якийсь час, навчався у коледжі сучасної музики, два роки тому серйозно почав займатися грою на трубі, граю на саксофоні, а взагалі мій інструмент - контрабас. Багато подорожував, грав із видатними музикантами, такими як Том Браун, трубач, його альбом у 70-их роках "увійшов" у золото (ледве не в платину), Дені Вайт, Чарлі Бьорд та ін. Кожна гра по-своєму гарна.
- Чи почувалися Ви, граючи із такими відомими музикантами, некомфортно? От не йде щось і все.
- Безумовно, бувало. На львівському концерті - ні, тут усе було блискуче. Я вважаю, що той вечір був чудовий, дуже цікава публіка, з першого разу її розхитати було, звичайно, складно, але потім відчулася енергія і поступово з'явилося взаєморозуміння із залом. Сам клуб "Лялька" просто ідеальний, атмосфера десь нагадує "Greenwich Village" у Нью-Йорку, навіть така артистична обстановка, злегка богемна. Я отримав неймовірне задоволення тут грати. Частково це була імпровізація, free jazz, потім у другому відділенні ми почали грати стандарти. Мені подобається і те, і інше. Це різна мова, різний засіб виразу, важко сказати, що мені імпонує більше. Джаз - це все-таки музика спонтанна, усе залежить від настрою, від публіки, від того, із ким граєш. Буває, граєш із хорошими музикантами, а щось не ладиться, не без цього.
- Чи Ви би назвали Львів містом джазу?
- Дуже-дуже-дуже би хотілося, щоб Львів був містом джазу, але зараз його назвати так складно, не зважаючи на те, що тут є окремі музиканти, але немає джазової культури, жодного джаз-клубу, а дуже шкода, бо, направду, хотілося би. Я би навіть сюди жити переїхав! Неймовірно прекрасне місто!

Розмовляла Марія ТИТАРЕНКО.