Львів як джаз?!
(опінії джазменів)

Володимир Соляник, електро-піано (Київ):
Джаз для мене, як кажуть музиканти, не музика, а спосіб життя, це поняття дуже широке. Всі музиканти, із якими я грав, яких я бачив у світі, вони всі однакові, підтримують один одного, якщо треба, хоча це невеликий прошарок нашого суспільства. Коли я поруч із такими людьми, то це мене дуже тішить, як і те, що я навідав Львів, де давно не був. Це для мене був джаз, бо кожне місто має свій присмак джазу, я би сказав, має свій джаз. Тут є якась давня традиція, відчутно так. А такий оптимізм - найважливіше, що є у цьому місті, бо джаз - це оптимізм. Тому я думаю, що такі фестивалі, як "JazzBez...", будуть продовжуватися і потихеньку треба щось робити. Я Україною зараз багато їжджу: немає джаз-клубів, нічого такого, гроші на це ніхто не дає, музиканти самі для себе грають, допомагають, тобто ми одні без одних нічого були би не варті".

Юрій Яремчук, саксофон (Львів):
"Джаз для мене - стиль життя. Не можу сказати, що Львів - місто джазу, якщо вже так говорити, то про Донецьк. Там постійно відбуваються фестивалі, там відповідне середовище, публіка. У Львові є теж фестивалі, наприклад, "JazzBez...", є публіка, але концертів джазових не так багато, хотілося би більше".

Валерій Жилін, ударні (Дніпропетровськ):
"Джаз для мене? Ну, так як я цим професійно займаюся практично весь час (здебільшого це free jazz, зокрема з уральською командою "АМА-Jazz" ми об'їздили найвідоміші фестивалі Європи, випустили диск у Лондоні на Leo Records, грали із відомими музикантами), відповідно для мене ця музика стала рідною. Це і професія, і, як багато хто полюбляє казати, спосіб мислення. Чи є Львів містом джазу? Так, звичайно. Він у всьому джазовий. Бо це поняття не тільки музичне, це певний образ, мислення, розкутість, пошук творчості, часом "стьоб". А у Львові це відчувається, як ні в якому іншому місті. Це одразу впадає у вічі, тут багато галерей, виставок, картин. Я так собі думаю, що Львів налаштований на джаз. У вас є такий музикант, як Юрій Яремчук, його знають далеко за Україною, у Москві зокрема, на Уралі, він там був у квітні. Саме завдяки йому знають Львів".

Юрій Шаріфов, синтезатори, (Львів), офіційний представник дирекції міжнародних джазових фестивалів у м. Києві "Джаз-Центр" по західних областях України та в республіці Польща:
"Джаз - то, мабуть, єдине музикування, де люди творчо вільні, бо така поважна музика, як камерна, філармонічна, має вузький простір для інтерпретацій. А джаз - то форма абсолютно вільна, там музикант може висловити абсолютно все. Щодо Львова, то як найближче місто до Заходу, він має великі джазові традиції, більші аніж Житомир, Чернігів і т. д. Вже у 60-их роках ансамбль "Медікус" (керівник Ігор Хома) представляв Україну, тобто Радянський Союз, у Польщі, Прибалтиці. А тоді Польща була ого-го яким "закордоном", тоді поїхати до Польщі - як зараз до Австралії. Це був прецедент. І цікаво те, що такі виступи були навіть важливішими не у нас (бо то вважалося негативом), а за кордоном, бо там взагалі не думали, що тут таке грають".

Мисько Барбара, найджазовіший ведучий фестивалю у Перемишлі, взагалі, просто найджазовіший:
"Насправді, я думаю, що це - одна з найкращих ідей, які були народжені у Львові за останні кілька років, і, якщо так буде далі, то... то... то хай так буде далі. А до Львова, як я зауважив, ревнують, так, скажімо, у Києві говорив із музикантами, то вони так: "Вау, у Львові - фестиваль!? Джазовий?! Йо-йо! А чьо нас там нема?!" Тобто це - кльово, коли починають знову ревнувати до Львова! Якщо фестиваль, дійсно, буде так тривати, то це дасть поштовх дуже багатьом речам, починаючи від якихось побутових дрібниць. Ну, от польські учасники обурювалися сьогодні, що немає, там, води в готелях, ще щось, банальні такі речі, і їх це дивує. Нас це не дивує, оскільки ми тут всі виросли. Тобто якщо це все буде йти далі, то змінить якісь примітивні речі, поза тим музиканти, знаючи, що може бути якась-там поява їхня на людях, що їхня робота буде помічена, то вони будуть переживати, працювати, готуватися і т. д. Це просто супер. Чи є Львів містом джазу? Кожен має свій джаз, у кожного - своє місце і місто джазу... Львів?.. Так, Львів пасує... до джазу. Львів, осінь... мене приколює навіть те, що в слогані рекламному - "осінь смакує добрим джазом у Львові", а насправді, все це відбувається у грудні і вже другий рік підряд, то - немов такий четвертий додатковий осінньо-джазовий місяць вийшов... Само по собі це вже джаз... Проти правил. Джаз - то досить доросла музика, а суспільство досить юне, але тут є достатньо людей, які люблять джаз. Джаз без... Без чого? Для мене - просто без. Б-е-з. Без гальма, це - поштовх. Я би, насправді, хотів, щоб фестиваль не змінювався, це дуже кльово, така камерна атмосфера, яка дуже багато дає. Це музика для вибраних. Спогади про минулий фест? Супер. Тобто настрій лишився і нічого не треба змінювати, це має бути стабільна, тепла і добра атмосфера, яка так збереглася, супер! Слава Богу, що ці люди зібралися і зробили таке. Хай воно грає, хай будуть і сейшни (напівп'яні), це для музикантів насамперед важливо... Вони часом не знають слів, мов, вони просто говорять зараз однією мовою, найяскравішою... Джаз це дуже спеціальна музика. Її треба знати, відчувати. Джаз не може мати один смак і один колір, він є різноманітний, кольоровий, - це найважливіше в ньому".

Підготувала Марія ТИТАРЕНКО